Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.03.2018 року у справі №01/1720
Ухвала КГС ВП від 12.02.2018 року у справі №01/1720
Ухвала КГС ВП від 22.03.2018 року у справі №01/1720
Постанова КГС ВП від 02.05.2018 року у справі №01/1720
Ухвала КГС ВП від 11.10.2018 року у справі №01/1720

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 01/1720

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

заявника (боржника) - не з'явився

відповідача (скаржника) - Сидоренко О.Л.

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 03.10.2017

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючого), Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.

за заявою ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" арбітражного керуючого Голінного А.М.

про визнання недійсним правочину (договору)

до товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні заявника - Смілянської міської ради Черкаської області

в межах справи № 01/1720

за заявою боржника Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.09.2010 порушено провадження у справі № 01/1720 про банкрутство Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник".

2. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 відкрито процедуру санації Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник".

3. Постановою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2015 визнано Смілянське комунальне виробниче підприємство "Комунальник" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

4. 22.11.2016 до суду першої інстанції надійшла заява ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Голінного А.М. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ-УКРАЇНА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Смілянська міська рада Черкаської області про визнання недійсним правочину (договору), у якій він просив суд:

- прийняти заяву до розгляду в межах справи;

- визнати недійсним договір надання послуг з перевезення ТПВ від 25.11.2013 № 25-11/13, укладений між Смілянським комунальним виробничим підприємством «Комунальник» (банкрутом у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" (товариство з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ-УКРАЇНА");

- стягнути із товариство з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ-УКРАЇНА" на користь Смілянського комунального виробничого підприємства «Комунальник» судовий збір, сплачений за подання даної заяви і розмірі 2756,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М. про визнання недійсним договору надання послуг з перевезення ТПВ від 25.11.2013 № 25-11/13, укладеного між Смілянським комунальним виробничим підприємством "Комунальник" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ-УКРАЇНА").

6. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ліквідатор банкрута звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про визнання недійсним договору надання послуг з перевезення ТПВ від 25.11.2013 № 25-11/13.

7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720 апеляційну скаргу Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" задоволено. Скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 про відмову в задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М. про визнання недійсним договору надання послуг з перевезення ТПВ від 25.11.2013 № 25-11/13 у справі № 01/1720. Прийнято нове рішення яким заяву ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" про визнання недійсним договору задоволено. Визнано недійсним договір надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13 від 25.11.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" та Смілянським комунальним виробничим підприємством "Комунальник".

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

8. 17.11.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна" звернулось до Вищого господарського суду України через Київський апеляційний господарський суд із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Київського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

9. 04.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 01/1720 Господарського суду Черкаської області разом з вказаною касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 01/1720 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.02.2018.

11. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720 залишено без руху, оскільки заявником касаційної скарги не дотримано вимог п. 3 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017, щодо надання доказів надіслання копії касаційної скарги всім сторонам у справі. Надано скаржнику строк для усунення зазначених в даній ухвалі недоліків до 06 квітня 2018 року.

12. 05.04.2018 від товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна" до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано докази надіслання копії касаційної скарги всім сторонам у справі.

13. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2018 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна" строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720; відкрито касаційне провадження у справі № 01/1720 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017; призначено розгляд вказаної скарги на 10.05.2018.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

14. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ-УКРАЇНА" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720 повністю та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

15. Вказана скарга мотивована наступним.

15.1 Суд визнав підставою для визнання договору недійсним частину 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неправомірно посилаючись на редакцію закону, що не діяла на момент укладення оспорюваного договору, що суперечить статті 58 Конституції України.

15.2 Договір не підпадає під ознаки жодної із перерахованих в статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013, підстав для визнання правочину недійсним.

15.3 Твердження суду апеляційної інстанції про недодержання при укладенні оспорюваного договору вимог статті 203 Цивільного кодексу України не відповідає дійсності.

15.4 Суд апеляційної інстанції у своїй постанові суперечить статті 217 Цивільного кодексу України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. Ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Голінним А.М. подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Позиція Верховного Суду

17. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено наступне.

20.1 Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23.07.2009 № 478 визнано Смілянське комунальне виробниче підприємство "Комунальник" виконавцем послуг з вивезення побутових відходів для будинків , які обслуговує КЖВП "Наш Дім".

20.2 Вказане рішення прийнято відповідно до статті 28 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та на підставі рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу на надання послуг з вивезення та утилізації твердих побутових та негабаритних відходів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Сміла (протокол від 16.07.2009 №3).

20.3 Тобто, боржник є виконавцем послуг з вивезення та утилізації твердих побутових та негабаритних відходів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Сміла, що відповідає основному виду діяльності підприємства.

20.4 Разом з тим, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.09.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" на підставі ст. 53 Закону про банкрутство з метою проведення керівником підприємства процедури санації.

20.5 Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 відкрито процедуру санації боржника.

20.6 В подальшому строк санації підприємства-боржника неодноразово продовжувався.

20.7 План санації боржника було погоджено комітетом кредиторів на зборах від 05 вересня 2011 року, зміни до плану санації - 08 листопада 2012 року. Відповідно до плану санації, вона повинна забезпечити відновлення платоспроможності боржника.

20.8 У пункті 3.1.3. плану санації зазначено, що аналіз фінансово-господарського стану підприємства виявив основні внутрішні резерви та можливості відновлення платоспроможності підприємства, а саме :

- ефективне використання наявних майнових активів, в т.ч. передача в оренду юридичним та фізичним особам,

- скорочення витрат на утримання адміністративних приміщень,

- перегляд цінової політики стосовно суб'єктів підприємницької діяльності,

- надання додаткових послуг на платній основі,

- залучення на платній основі приватних та юридичних осіб для виконання частини робіт господарської діяльності боржника,

- залучення інвестора з метою покриття боргів підприємства,

- створення самостійних підрозділів (дочірніх підприємств) за видами діяльності,

- розстрочення боргів та/або їх списання (прощення) за мировими угодами.

Пунктом 3.2. плану санації передбачено основні напрямки санації:

- продаж або здача в оренду незадіяних у виробництві основних фондів, допоміжних виробництв, що негативно впливають на собівартість основної продукції,

- перегляд договорів оренди майна, надання послуг,

- скорочення загальнозаводських витрат, пов'язаних з обслуговуванням невиробничих фондів,

- забезпечення оптимального використання виробничих потужностей і раціонального використання основних фондів, (інвентаризація, виявлення безгосподарнього майна, списання морально та фізично застарілих фондів),

- ліквідація дебіторської заборгованості, проведення претензійно-позовної роботи, стягнення боргів через відділ державної виконавчої служби, через регресні вимоги,

- реструктуризація заборгованості боржниками,

- впровадження ресурсозберігаючих заходів і технологій, спрямованих на зниження витрат виробництва,

- запровадження нових видів платних послуг, зниження накладних витрат,

- перегляд рентабельності на послуги для юридичних осіб,

- перегляд цін та тарифів на послуги, доведення їх до рівня економічно обґрунтованих,

- проведення активної маркетингової політики на традиційних ринках послуг,

- передача нерухомого майна іншим балансоутримувачам (користувачам),

- залучення коштів банків, юридичних та фізичних осіб.

20.9 Згідно з додатками до плану санації визначено перелік основних засобів, які підлягають до передачі в оренду, списанню, продажу, графік погашення вимог кредиторів в період з вересня 2011 по березень 2012.

20.10 Згідно зі змінами та доповненнями до плану санації, той доповнено пунктом 3.4., яким визначено матеріальні цінності, що підлягають реалізації в процедурі санації Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" та порядок їх реалізації.

20.11 25.11.2013 Смілянським комунальним виробничим підприємством "Комунальник" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ-УКРАЇНА") (виконавець) уклали договір надання послуг з перевезення ТПВ від № 25-11/13, відповідно до умов якого на виконавець зобов'язується надавати замовникові послуги по перевезенню твердих побутових відходів (надалі - "ТПВ") у м. Сміла Черкаської області, а замовник зобов'язується оплачувати вказані послуги своєчасно та в повному обсязі; обсяг послуг та територія обслуговування визначаються Дислокацією контейнерів, яка міститься в Додатку № 1 до цього договору (пункти 1.1., 1.2. Договору). Вартість перевезення одного кубічного метру відходів становить 22,76 грн., в т.ч. ПДВ 3,79 грн.

20.12 Згідно пункту 8.1 договору від 25.11.2013 договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

20.13 На виконання умов оспорюваного договору виконавець надав замовнику послуги, а замовник прийняв та оплатив послуги по перевезенню ТПВ протягом грудня 2013- березня 2015 на загальну суму 1 136 757,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, актами надання послуг.

20.14 Відповідно до пункту 5.3 Статуту Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" статутний фонд підприємства становить 1 733 354,55 грн.

20.15 Станом на 05.09.2013 на балансі боржника також перебували транспортні засоби загальною балансовою вартістю 1 388 992,00 грн., що підтверджується інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей.

21. Відповідно до частини 10 статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013 господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Боржник розпочинає реалізацію плану санації після його затвердження судом.

22. Статтею 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013 передбачено, що план санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника.

23. Згідно з частиною п'ятою статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, керуючий санацією має право укладати від імені боржника цивільно-правові та інші угоди.

24. Частиною дев'ятою статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013 встановлено, що власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.

25. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, значні угоди - угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди.

26. За твердженням ліквідатора, укладення оспорюваного договору призвело до збільшення поточної кредиторської заборгованості боржника (по податках та зборах в сумі 824 149,68 грн, по заробітній платі 271 997,90 грн) на 1 096 147,58 грн.

27. Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані обставини підтверджені ухвалами Господарського суду Черкаської області у даній справі про визнання поточних грошових вимог до боржника від 16.06.2015, від 02.07.2015.

28. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, оспорюваний договір є довгостроковим (строк дії до 31.12.2018), а його виконання сторонами призвело до стійкої неплатоспроможності боржника, що суперечить меті введеної судової процедури санації.

29. Також, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що оспорюваний договір від 25.11.2013 є значною угодою в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, та для його укладення керуючий санацією має отримати згоду комітету кредиторів, оскільки планом санації не було передбачено право керуючого санацією на укладення значних угод без згоди комітету кредиторів.

30. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що оспорюваний договір укладений всупереч частини дев'ятої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, без згоди комітету кредиторів.

31. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

32. Згідно частин 1 і 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

33. З підстав, передбачених частиною десятою статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, ліквідатор має право подати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

31. Вказаною нормою Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, визначені спеціальні підстави, що мають наслідком визнання недійними угод, укладених боржником.

34. Договори, укладені боржником можуть бути визнані недійсними за заявою ліквідатора з таких підстав:

- якщо виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

35. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про визнання наведених обставин підставами для визнання оспорюваного договору недійсним згідно з частиною десятою статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013.

36. Враховуючи наведене, доводи скаржника про те, що твердження суду апеляційної інстанції про недодержання при укладенні оспорюваного договору вимог статті 203 Цивільного кодексу України не відповідає дійсності, спростовуються вищевикладеним.

37. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції визнав підставою для визнання договору недійсним частину 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неправомірно посилаючись на редакцію закону, що не діяла на момент укладення оспорюваного договору, що суперечить статті 58 Конституції України, та про те, що договір не підпадає під ознаки жодної із перерахованих в статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013, підстав для визнання правочину недійсним визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

38. Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

39. Згідно пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

40. Провадження у справі № 01/1720 про банкрутство Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" було порушено ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.09.2010.

41. Оспорюваний договір надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13 було укладено 25.11.2013 під час проведення процедури санації боржника.

42. Тому, до спірних правовідносин в даному випадку слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013.

43. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013.

44. Доводи скаржника, про те, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові суперечить статті 217 Цивільного кодексу України спростовуються змістом оскаржуваної постанови.

45. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

46. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

47. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

48. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

49. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

50. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

51. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко